Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2016 р. м. Київ К/800/11516/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Бондарчук Д.М., Войціцького Г.Є., Варова Т.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Грейнс" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі №815/4489/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Грейнс" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іст Грейнс" (далі - ТОВ "Іст Грейнс") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №0000722203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що співробітниками податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Іст Грейнс" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Ан Транс" за період - 2013 року, за результатами якої складено акт від 11 червня 2015 року №4139/15-53-22-03/37007918.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Іст Грейнс" пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 22 858 389,00 грн., у т.ч. в розрізі податкових періодів: півріччя 2013 року - 1 011 302,00 грн., 3 квартали 2013 року - 2 858 389,00 грн.

Не погодившись із вищезазначеними висновками за актом перевірки ТОВ "Іст Грейнс" надало до ДПІ заперечення, за результатами розгляду, листом від 09 липня 2015 року №20100/10/15-53-22-03 Товариству повідомлено про те, що висновки змінені у визначенні податкових періодів щодо віднесення витрат на придбання товару до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Зазначено про порушення Товариством податкового законодавства, в результаті чого неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати в сумі 15 044 153,00 грн. в розрізі періодів звітності - 3 квартали 2013 року, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2 858 389,00 грн. у розрізі податкових періодів - 3 квартали 2013 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №0000722203, яким ТОВ "Іст Грейнс" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2 858 389,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 429 195,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року по справі №522/20533/14-к ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України. Таким чином, уся надана позивачем первинна документація не може прийматись до уваги як доказ підтверджуючий реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Ан Транс".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з даним висновком судів з огляду на таке.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, валових витрат та від'ємного значення податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, між ТОВ "Іст Грейнс" (Покупець) та ПП "Ан Транс" (Постачальник) укладені договори поставки сільськогосподарської продукції №О/Пса-47 від 14 червня 2013 року та №О/Псв-47 від 24 липня 2013 року.

Згідно пункту 2.2 Договорів Сторони встановлюють ціну в гривнях. Вартість (ціна) Товару визначається за взаємною згодою Сторонами та вказується у Додаткових угодах до Договорів, які надані позивачем та досліджені судами.

Протягом 2013 року ТОВ "Іст Грейнс" та ПП "Ан Транс" задокументовано обсяг постачання продукції (ячмінь врожаю 2013 року) по вищезазначеним договорам на загальну суму 15 044 153, 61 грн.

В підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури на відповідну суму, які обліковані останнім в якості витрат, акти звірки взаємних розрахунків за 2013 та 2014 роки.

Крім того, позивачем надано баланс за 2013-2014 роки, звітність про суми нарахування заробітної плати, що в свою чергу підкреслює матеріальну базу підприємства і здатність здійснення основного виду діяльності.

Судами також встановлений факт подальшої реалізації позивачем ячменя на користь інших контрагентів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів податкового органу щодо безтоварності наведених господарських операцій, оскільки такі висновки спростовуються відповідною первинною документацією.

Стосовно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року по справі №522/20533/14-к, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, колегія судді відхиляє його, оскільки в ньому не надавалась оцінка господарським операціям ПП "Ан Транс" з позивачем, а лише встановлено факт реєстрації контрагента.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент виникнення спірних господарських операцій, ПП "Ан Транс" виступало як діюче підприємство, яке перебувало на обліку в податкових органах та свідоцтво якого анульовано не було.

Таким чином, позивач не мав можливості знати про факт реєстрації даного підприємства на ім'я особи, яка не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Отже, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, податковим органом не було надано жодних доказів, які б спростовували саме факт поставки за вищевказаними договорами, фактичну наявність цього товару, нездатність сторін виконати такі господарські операції та/або показники економічної вигоди, отриманої та облікованої позивачем за їх результатами, а отже, фіктивність спірних господарських операцій податковим органом не доведено.

З аналізу вищенаведених норм та встановлених судами обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №0000722203.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Грейнс" задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі №815/4489/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №0000722203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак